Головна » Матеріали за 23.12.2014

Міністерство соціальної політики України в листі від 12.08.2014 № 356/13/116-14 висловило позиції щодо атестації робочих місць медичних працівників.

Право на скорочену тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці визначається у строгій відповідності з Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163.

Відповідно до пункту 9 Порядку застосування зазначеного вище Переліку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.03.2001 № 122скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.

Підтвердження цього права працівникові можливе тільки при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Враховуючи особливий характер праці медичних працівників установ охорони здоров’я, при проведенні атестації робочих місць в цих установах може застосуватись Інструкція, затверджена заступником Головного державного експерта з умов праці України та заступником Головного державного санітарного лікаря України (лист Мінпраці від 05.05.1995 № 06-1544 і МОЗ від 17.05.1995 № 5.05.08-370), згідно з якою атестація відповідних робочих місць проводиться комісійно, без проведення санітарно-гігієнічних досліджень, у тому числі і для визначення права відповідних працівників на скорочену тривалість робочого тижня.


На запитання відповідає  Тамара Маценко, головний спеціаліст департаменту  з  питань розвитку профспілкового руху Федерації профспілок України.

 Законом України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р. № 2984 визначено, що інтерном називається особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування та навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад (ст. 53).

   Згідно з Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ–УІ рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я від 19 вересня 1996 р. № 291, зареєстрованим у Мінюсті України 3 грудня 1996 р. за № 696/1721, спеціалізація (інтернатура) є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників усіх факультетів вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, незалежно від підпорядкування та форм власності, після закінчення яких їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) – спеціаліста з конкретної спеціальності та видається сертифікат установленого зразка.

Таким чином, інтернатура (спеціалізація) є невід’ємною ланкою безперервного процесу підготовки у вищому медичному (фармацевтичному) закладі освіти фахівців за напрямом професійного спрямування «Медицина» та «Фармація».

При цьому слід зазначити, що суми коштів, сплачені платником податку на користь вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів освіти для компенсації навчання вважаються податковим кредитом, який не обкладається прибутковим податком.

Інтернатура проводиться в очно-заочній формі навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих закладів освіти ІІІ–УІ рівнів акредитації, медичних факультетів університетів і закладів медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти та стажування у базових установах і закладах охорони здоров’я.

Зарахування в інтернатуру здійснюється наказом навчального закладу. У наказі про зарахування в інтернатуру зазначається заклад освіти, в якому відбуватиметься очна частина навчання, та базова установа чи заклад (підприємство), де проводитиметься стажування. Стажування проводиться за посадами лікарів (провізорів)-інтернів, тобто з інтерном укладається трудовий договір. І про це робиться відповідний запис до трудової книжки лікаря-інтерна. Після завершення інтернатури такий лікар, як правило, продовжує і надалі працювати в цьому лікувальному закладі, але уже як лікар-спеціаліст з конкретної лікарської спеціальності.

Утім, зазначена вище процедура оформлення інтерна стосується того випадку, коли студент навчається за державним замовленням. Якщо ж студент навчається за кошти батьків чи власні кошти, то він укладає два договори-контракти. Перший – із закладом освіти на навчання у ньому, у тому числі на очній частині інтернатури. Другий – з лікувальним закладом на стажування без зарахування на посаду лікаря-інтерна та без відповідної оплати праці. Більшість юристів та представників контролюючих органів розцінюють такий договір як цивільно-правовий, а не трудовий, бо лікарю-інтерну медзакладом створюються умови для навчання, тобто йому надаються освітні платні послуги.

У таких договорах, як правило, прописується, що база стажування бере на себе обов’язок забезпечити інтерна робочим місцем і обсягом роботи відповідно до вимог навчального плану та програми. Тобто фактично лікар-інтерн, який навчається за власні кошти чи кошти батьків виконує певну трудову функцію, але при цьому не отримує заробітної плати.

Неврегульованість цього питання спричиняє неоднозначне його трактування та наслідки для інтерна-контрактника. У будь-якому разі такому інтерну надається довідка з лікувального закладу про проходження стажування, що у підсумку є підставою для присвоєння звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 липня 1993 р. № 58 передбачено, що для тих студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, вищі навчальні заклади вносять запис про час навчання на денних відділеннях. Підставою для таких записів є накази навчального закладу про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Для тих студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв’язку з цим не мали трудових відносин, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносять підприємства, де надалі вони працюватимуть.

Щодо записів до трудових книжок лікарів-інтернів Міністерство охорони здоров’я України надає роз’яснення у листі від 23 червня 2010 р. № 08.01-35/1222. Для випускників недержавних та державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів, що навчались за кошти юридичних чи фізичних осіб або за власні кошти, записи до трудових книжок про зарахування на навчання в інтернатурі та відрахування у зв’язку із закінченням навчання вносяться навчальним закладом за умови, що випускники мають трудові книжки. Випускникам, які не мають трудових книжок, ці записи вносяться до трудових книжок уповноваженим органом за місцем майбутньої роботи при оформленні трудової книжки на підставі витягів із наказів навчального закладу про зарахування та відрахування з інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям та фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою» від 29 грудня 2009 р. № 1418 передбачено, що до стажу роботи, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років включається час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров’я на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою.

У роз’ясненні Міністерства охорони здоров’я та Професійної спілки працівників охорони здоров’я України від 25 січня 2010 р. щодо застосування норм вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України йдеться про те, що спеціалістам, які навчалися у вищих навчальних закладах за контрактною формою, період проходження інтернатури зараховується до стажу, що дає право на надбавку за вислугу років за умови, що у трудовій книжці записано про його зарахування на посаду лікаря-інтерна. Якщо зарахування на посаду лікаря-інтерна не проводилося, то довідка про проходження інтернатури за договором між лікарем-інтерном та лікувальним закладом, на жаль, не дає права на врахування цього періоду як стажу роботи.

Аналогічна норма застосовується і щодо обрахування загального стажу роботи, який враховують при оплаті листків непрацездатності (лікарняних листків), і страхового стажу при призначенні пенсії. Якщо трудовий договір з працівником не укладався, він не отримував заробітної плати та не сплачував внесків до державних фондів з тимчасової непрацездатності чи до пенсійного, ці періоди не будуть зараховані йому до загального чи страхового стажу.



Створити профіль

Реклама

Підготовка до ЗНО для абітурієнтів БДМУ

Опитування

Робота на селі, це

Підвищення моєї фахової майстерності
Покращення фінансового стану
Мені всерівно де працювати
Це не для мене
Я мажор